Метод проектів у виховній роботі

1.     ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ ПРО «ПРОЕКТ», «ПРОЕКТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ», «МЕТОД ПРОЕКТІВ»

  Сучасний етап розвитку національної системи освіти та виховання характеризується поширенням інноваційних процесів. Навчально-виховна практика потребує технологій, які б сприяли створенню умов для саморозвитку та самореалізації особистості, забезпеченню щастя й радості юнацтва, формуванню особистісної конкурентоздатності, створення виховного простору, спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем. Ідеально відповідає цій потребі проектна діяльність, бо вона сприяє активному залученню й реалізації життєвих планів учнів.

      Для того щоб розібратися в поняттях «про­ект», «проектна діяльність», «метод про­екту» необхідно звернутися до історії пе­дагогіки.

          В основі методу проектів лежать ідеї Джона Дьюї, який створив концепцію прагматич­ного навчання.

     У центрі освітньої філософії Дьюї ставить поняття дослідження, інтегрованого по­шуку, як засобу і як мету. Ідеї Дж. Дьюї знайшли продовження у пра­цях учня і послідовника У. X. Кілпатріка. Він запропонував побудувати навчання на активній основі у процесі пошукової діяльності, спрямованої на розв'язання кон­кретної практичної проблеми.

2.     МЕТОД ПРОЕКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАУРОЧНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

    У наш час проектна діяльність все більше привертає увагу вітчизняних педагогів, як одна із активних форм розвитку пі­знавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орі­єнтуватися в інформаційному просторі, практично мислити.

  Під проектом розуміють сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об’єкта, предмета або теоретичного продукту.

      Робота над проектом – це практика особистісно орієнтованого виховання, що враховує у процесі виховання конкретного учня, його вільний вибір, особисті інтереси. Тому цей учень розуміє, навіщо йому знання і де їх застосувати. Щоб досягти таких результатів, педагог має знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями. 

        Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у виховний процес.

Метод проектів привернув і мою увагу. Чим зумовлена така зацікавленість?

Урізноманітнити проведення змістовно­го позаурочного часу дозволяє у значній мірі організація позаурочних учнівських проектів.

      Позаурочні проекти відрізняються від урочних насамперед такими якостями:

тематикою проектів, яка спрямована на урізноманітнення дозвілля та задоволен­ня інтересів учнів у тих сферах науки, техніки, мистецтва, що не входять до навчальної програми; кількістю учасників проекту, бо саме по­заурочні проекти допомагають охопити не тільки навчальну групу, паралель, але й увесь учнівський колектив; зростання дружніх, творчих стосунків між учнями, які беруть участь у виконанні проектів; можливістю включатися під час ви­конання у контакти із позашкільними установами, підприємцями, організація­ми, що значно розширює ефективність їх взаємодії, встановленню нових ділових контактів тощо; можливість використання проектів різного типу, особливо творчих, при­годницьких, ігрових, рольово-ігрових, спортивних, музичних тощо.

    У позаурочний час, коли закінчились за­няття і учні мають вільний час, проектну діяльність учнів можуть організовувати не тільки вчителі-предметники, але й класні керівники, керівники гуртків, майстри виробничого навчання та за­ступники директорів з виховної роботи.

        Класні керівники можуть вирішувати пи­тання:

•   змістовного проведення дозвілля учнів;

•   налагодження встановлення дружніх стосунків в учнівському колективі;

·       залучення до проектної діяльності всіх членів колективу та активне залучення батьків до співпраці;

·       вирішення психологічних проблем, особистісних стосунків між учнями, пошук нових лідерів групи;

·       зростання активності, ініціативи, твор­чості, пошуку в учнівському колективі;

·       виховання таких важливих якостей, як взаємодопомога, взаємодія, самовдо­сконалення, самореалізація у кожного учня колективу тощо.

     Для педагогів та заступників директора з виховної роботи організація учнівських проектів приводить до таких позитивних змін:

пошук нових форм і методів організації виховного процесу учнівського колективу; активне залучення до позаурочної роботи учнів різних категорій, а саме: важковиховуваних підлітків, дітей із неблагополучних сімей, учнів-сиріт, дітей із малозабезпечених сімей тощо; активізація пошукових вмінь, ініціативи, творчості, самостійності, урізноманіт­нення інтересів учнів; розвиток інтелектуальних здібностей і відповідальності, уміння планувати приймати рішення та оцінювати результати.

     Учні при виконанні позаурочних проектів набувають досвіду вирішення реальних проблем у майбутньому самостійному житті, що в наш час стає однією із цілей соціалізації сучасних підлітків.

        Які ж бувають різновиди проектів?

        За методом, що домінує в проекті:

-       дослідницькі;

-       творчі;

-       пригодницькі, ігрові;

-       інформаційні;

-       практико-орієнтовані.

     За характером координування проекту:

-       з явною координацією;

-       з прихованою координацією.

     За кількістю учасників:

- індивідуальні;

- парні;

- групові.

     За терміном проведення:

-       короткострокові (протягом кількох уроків);

-       середньострокові (від тижня до місяця);

-       довгострокові (від одного до кількох місяців).

3.     ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• добровільність вибору виду діяльності кожним учнем;
• врахування інтересів та психологіч­них особливостей певної вікової групи учнів;
• посильність роботи, доведення її до логічного кінця;
• формування основ культури праці, якісне виготовлення та естетичне оформлення об'єктів;
• корисна значимість виконаних проектів;
• дотримання правил безпеки праці тощо.

   Останнім часом у зв'язку із встановленням парадигми особистісно орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості учня як суб'єкта доцільності, доповнюють соціальні відносини та знач­но урізноманітнюють виховний процес закладу освіти.

     Сьогодні є очевидним те, що реалізува­ти принципи особистісно орієнтованого виховання при традиційних підходах не­можливо. Для включення кожного учня в активний пізнавальний та пошуковий процес, який застосовується на практиці отриманих знань, повинно бути створено адекватне навчально-виховне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спіл­кування з однолітками, сумісна праця під час вирішення різних життєвих і важливих проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні є метод проектів.

     За виконання цих умов проектну позаурочну діяльність проводить керівник учнівсько­го проекту, користуючись технологією та дотримуючись правил і етапів виконання проектних робіт.

4.     ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПРОЕКТАМИ

• підготовчий етап (визначення теми і мети проекту, обговорення проблеми, висунення гіпотези);
• планування (визначення джерел, засобів збирання, методів аналізу інформації, способів представлення результатів; установлення критеріїв оцінювання результату процесу);
• дослідження, спостереження, робота з інформаційними ресурсами, анкетування, експеримент;
• аналіз інформації, підбиття підсумків, формулювання висновків;
• оцінювання результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями;
• творчий звіт, презентація отриманих результатів.

5. РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  Колектив нашого навчального закладу працює над впровадженням інноваційних технологій. Як показав моніторинг результативності навчально – виховного процесу, найбільш ефективною виявилась така форма інноваційної діяльності як проектування.

   Проектна діяльність особистості, що необ­хідна суспільству майбутнього і сьогоденню, виробляється у процесі виконання позаурочних проектів.

Завдання проекту не тільки в тім, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тім, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань. У основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої зання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень» змінюється на «учень-учитель». Особливого значення набуває залучення учня до процесу пошуку. Цінною є співпраця між учнями та вчителем. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.

Мінуси проектної технології:

-       підвищення навантаження на вчителя;

-       координація вчителем всього процесу;

-       підтримка неперервного зв’язку для успішної роботи учнів над проектом.

Плюси проектної технології:

-       навички самоосвіти;

-       навички групової діяльності;

-       інтерес до пізнавальної діяльності;

-       моделювання реального технологічного ланцюжка: задача – результат.

     З власного досвіду можу сказати, що проектна діяльність дозволяє учням:

• Виконання учнівських проектів—це складна самостійна діяльність учнів під керівництвом вчителя, вихователя, класного керівника, майстра. Позиція вчителя під час реалізації методу проекту на практиці переходить із носія готових знань до перетворення в ор­ганізатора пізнавальної, дослідницької ді­яльності своїх учнів.

     Змінюючи психологічний клімат в органах учнівського самоврядування у школі я переорієнтовую свою виховну ро­боту і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

    Для того, щоб зацікавити дітей до проектної позаурочної діяльності необхідно знати: 

• найважливішою умовою участі дітей у виконанні проекту є їх зацікавленість та високий ступінь інтересу;
• значну, майже вирішальну роль відіграє тематика самого проекту, яка повинна обиратися самими дітьми;
• свою роль, у проектній діяльності учні вирішують самостійно, без наполягання вчителя;
• кожен учасник проекту повинен чітко знати значущість, корисність та доціль­ність виконаної роботи;
• розподіл дітей на проектні групи та пла­нове виконання завдань повинно проходити на добровільних засадах, без стороннього натиску дорослих тощо.

     Тематика позаурочних проектів може бути найрізноманітнішою, виходячи із проблем і потреб конкретного контингенту учнів.

     З огляду на вище сказане теми проектів учні пропонують:

• 200 років від Дня народження Т. Г. Шевченка;
• народознавство, звичаї та традиції укра­їнського народу, народні ремесла та про­мисли.
• найвища мудрість – бути добрим;
• життя людини – найвища цінність;
• земля – наш дім, а я її частина;
• алкоголь і злочин. Чи можна між ними поставити знак рівності;
• мої батьки, мій родовід, моя країна, моя родина;
• проблеми спілкування, дружби, кохання, взаємовідносин між однолітками;

     Основний чинник, який спонукав мене до використання проектів у виховній роботі – це те, що він дозволяє включити в цей процес велику кількість учнів та організувати співпрацю вчителів та учнів через активну та творчу діяльність. 

ПАСПОРТ  ПРОЕКТУ

АКТУАЛЬНІСТЬ:

Тарас Шевченко – не минуле, а наш сучасник. Його мова – то правда сьогодення. Його творчість – геній для всього світу. Тарас Шевченко – це, зрештою, сучасно й актуально. Ми і Шевченко – це відродження нашого коріння і побудова нашого майбутнього.

Цей проект охоплює питання української літератури, історії, також будуть задіяні знання та вміння учнів з інформатики, образотворчого мистецтва, художньої культури, театральні та дизайнерські здібності школярів. Учні будуть знайомитися з теоретичними матеріалами, збирати й систематизувати їх, готувати відповідні завдання, створювати презентації, підбирати відповідні ілюстрації.

У результаті роботи учні розширять і узагальнять свої знання, удосконалять власні здібності в галузі літератури, історії, театрального та ораторського мистецтва.

Пошук інформації буде здійснюватися в навчальній та довідковій літературі, також будуть задіяні ресурси Інтернету.

Пильна увага до проблеми активності й пізнавальної самостійності школярів у процесі навчання, інтересу до знань характерна для сучасного періоду розвитку школи.

Фахівцями в цій галузі підкреслюється, що учням важливо дати метод,  прийом для організації придбання знань, а це значить – озброїти їх уміннями й навичками наукової організації розумової праці, тобто вміннями ставити мету, обирати засоби її досягнення, планувати роботу в часі. Для формування цілісної й гармонійної особистості необхідне систематичне включення її в самостійну діяльність, що в процесі особливого виду навчальних завдань – самостійних робіт – здобуває характер проблемно-пошукової діяльності.

Під час написання творчих робіт  учні роблять перші кроки до самостійної наукової творчості. Вони вчаться працювати з науковою літературою , набувають навичок критичного відбору й аналізу необхідної інформації.   

 Така робота   має на  меті подальший розвиток творчої й пізнавальної активності учня, діяльність направлена на закріплення й розширення теоретичних знань і поглиблене вивчення вибраної теми. 

Психологією й педагогікою встановлено, що є тільки один шлях здобуття знань – це розумова і фізична діяльність самих учнів, якою керує педагог. Від того, як вона організована і якими засобами здійснюється, залежить обсяг і якість знань, умінь і навичок, яких учні набувають у процесі цієї діяльності.  Тому лише безпосереднє залучення учнів у процес, який вимагає застосування самостійних зусиль думки, волі, почуттів, забезпечує оволодіння досвідом пізнавальної самостійності. А саме через досвід відбувається засвоєння.

Щоб майбутні старшокласники, а потім й абітурієнти, могли з легкістю володіти навичками самоосвітньої діяльності, залучення до пошуково-дослідницької роботи (в рамках певного предмету) слід починати зі школярами, які перебувають у середній ланці.  

Творчість Т.Г.Шевченка вивчається  в школі усього лише протягом декількох уроків, як в середніх так і в старших класах:  шкільна програма не в змозі дати вичерпне уявлення про всю багатогранність особистості і творчого спадку видатного діяча української культури.

Участь школярів у даному проекті заохотить школярів до самостійного цілеспрямованого поглибленого дослідження біографії та творчого доробку Кобзаря, а відтак – до автоматичного напрацювання навичок самоосвіти, самостійного пошуку, обробки, аналізу, синтезу та презентації інформації. 

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

  Розвиток пізнавальних інтересів, творчих навичок, уміння самостійно здобувати знання є метою застосування проектних технологій. Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху і власної значущості від результатів власної діяльності. Таким чином, використання проектних технологій у виховній роботі створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчої діяльності. Успіх упровадження проектної технології залежить від усвідомлення її значення, знання й дотримання алгоритму проектної діяльності. Практика використання цього методу доводить, що «разом вчитися не тільки легше та цікавіше, але й значно ефективніше».

      Отже, час особистісно-орієнтованих технологій, а зокрема проектних технологій, прийшов, і вміння використовувати цей метод – це показник високої кваліфікації і прогресивної діяльності виховника, спрямованості на творчий розвиток учнів та учнівського самоврядування, підготовку їх до дорослого життя в суспільстві.

Закінчити свій виступ мені хочеться китайською мудрістю:

Розкажи мені, і я забуду,

Покажи мені, і я запам’ятаю, 

Залучи мене, і я навчусь.