Історія школи.

Школа... Моя школа... Ці слова відгукуються світлим почуттям в душі кожного... Школа в нашій пам'яті - це світлі класи, списана крейдою дошка, загублений десь щоденник, перша закоханість, суворі вчителі, батьківські нотації... А як гарно дзвенів шкільний дзвінок з останнього уроку! Ура! Книги летіли в портфель, як птахи! У роздягальні штовханина! Двері школи переможно гриміли салютом! У шкільному дворі лунали радісні крики! Ура! Уроки скінчилися!... А на  подвір'ї роняють листя тополі... Розгулюють осінні вітри... Пустотливо пробігають шкільні роки... Шкільний двір... лавка... пам'ять... спогади... Прислухайтесь! Звучать спогади минулих днів, минулих років. Адже нашій школі багато років. І перший випускник, напевно, дід, а випускниця - бабуся сива. Повернемося в минуле, друзі.

   У кожної школи своя доля, своя історія. Давайте відкриємо першу сторінку історії школи.
   Народження школи пов'язано з народженням селища Гродівка. У мікрорайоні Котляревка в 1949 році спочатку з’являється шкільна будівля, в яку переходить пізніше вже існуюча середня школа. Перший дзвінок пролунав у цьому будинку в 1950 році. Свою назву Котляревська школа отримала за назвою селища, біля якого будувалася на той час шахта «Росія».  У 1963 році в стінах школи навчається вже 678 чоловік. Навколо школи створюється прекрасний сад,що зберігся до наших днів, дослідні ділянки, і все це - справа дитячих рук під керівництвом Тамбовцевої Марії Іванівни. А ще хлопці допомагають підшефному колгоспу. Завдяки старанням учителів Зленко Єлизавети Сильверстовни, Стуковської Лідії Василівни, Дикої Валентини Миколаївни і Дикого Володимира Миколайовича були виготовлені навчальні посібники, обладнаний радіовузол і лабораторія. Під керівництвом Ульяшової Клавдії Олександрівни та вчителів школи був оформлений Ленінський куточок,шкільний зал. Ведеться спортивна і туристсько-краєзнавча робота в загонах під керівництвом Григор'євої Раїси Іванівни.

   Протягом цих років школою керували Гречаний Віталій Юхимович, Стуковський Анатолій Павлович, Климова Зінаїда Григорівна, Матвєєва Антоніна Антонівна, Білецька Людмила Михайлівна,
Сєдова Зоя Петрівна, Борковець Алла Олексіївна.                                                                                                            
   Ветерани праці: Климова Зінаїда Григорівна, Ульяшова Клавдія Олександрівна, Тамбовцева Марія Іванівна, Штейнміллер Раїса Григорівна, Круглашова Надія Терентіївна, Круглашова Євгенія Яківна, Зленко Єлизавета Сильверстовна, Махалова Катерина Василівна працювали над впровадженням передового педагогічного досвіду, часто виступали з прогресивними ідеями.
   Великий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління школи № 9 внесли Дика Валентина Миколаївна, Барикіна Юлія Омелянівна, Суханова Любов Василівна, Алексєєва Валентина Іванівна, Клєвцова Віра Михайлівна ,Олексієнко Раїса Федосіївна, Пальчикова Олена Василівна, Шкарупа Наталія Вікторівна.

   За авторськими програмами з 1992 року працювали директор Білецька Людмила Михайлівна, Федоренко Тамара Володимирівна, Трофимчук Тетяна Сергіївна, Жульова Ядвіга Вікентіївна, Маринова Валентина Борисівна,Суханова Любов Василівна.
   За досягнуті успіхи в роботі знаком "Відмінник народної освіти України" нагороджені Климова Зінаїда Григорівна,Тамбовцева Марія Іванівна, Ульяшова Клавдія Олександрівна, Маринова Валентина Борисівна, Суханова Любов Василівна.
   Хотілося б згадати про учительські  династії, які присвятили школі багато років педагогічної праці. Це династії Круглашових - Клєвцових -Іванових (4 члени їх сім'ї працювали і працюють у нашій школі), Сергієнко — Борковець, Позднякових - Федоренко, Балушко - Марич, Штейнміллер -Шевченко та інші. Учительська професія стала їх життєвим кредо: нести дітям знання, навички .Педагогічний колектив школи завжди йшов і йде в ногу з часом,впроваджує нові ідеї, використовуючи інтерактивні методи навчання. Школа пишається своїми педагогами, які, продовжуючи справу ветеранів, є прикладом для наших  початківців- вчителів: Яценко Тетяна Леонідівна, Антоненко Тетяна Миколаївна, Романіхіна Неоніла Володимирівна, Переверзєва Зоя Михайлівна.
Той, хто став учителем, зрозуміє ,яке щастя –
Бути корисним людям, навчати його Величність - народ,
Нести йому дар мудрості і знань,
І сердечне світло доброти своєї.
Немає на Землі відповідальніше професії,
Почесніше і радісніше немає!
Доля вчителя - важка і щаслива доля. Він працює не через обов'язок, а за велінням серця, з повною віддачею, самозабутньо, розуміючи величезну відповідальність за долю дітей і рідну школу.